Після початку війни росії проти України рівень небезпеки і тривожності в українському суспільстві неймовірно зріс. Діти з регіонів, у яких ведуться активні бойові дії, переживають стрес, наслідки якого зараз складно передбачити. Вони чують стрілянину, відчувають імовірність смерті, часто бачать смерть інших.
У відносно безпечних регіонах ситуація теж критична. Постійні повітряні тривоги, тисячі переляканих внутрішньо переміщених осіб, нерозуміння майбутнього – з таким стресом може впоратися далеко не кожен дорослий.
Звісно, коли існує загроза життю, високий рівень стресу і тривожності — це невід’ємна складова, і позбутися її неможливо й неприродно. Але як говорити з дітьми про ситуацію, яка склалася, і як хоча б ненадовго знизити дитячі переживання? Переклали та адаптували до українських реалій фахові поради Річарда Кервіна, освітнього експерта та викладача David Yellin College (навчальний заклад для вчителів у Єрусалимі).
Пролийте світло на жорстокість
Обговоріть з дітьми їхні страхи та почуття. Зараз це надзвичайно важливо, а замовчування точно не приведе ні до чого хорошого. Покажіть їм, що вони не самі, що разом з ними таку ситуацію переживає багато людей. І разом вони значно сильніші. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість – то намалюйте його. Візуалізація страху – один з найефективніших методів боротьби з ним.
Зупиніть відчуття безпорадності
За можливості залучайте дітей до різних ініціатив та допомоги іншим. Це може бути плетіння сіток у шкільному спортзалі, малюнки та листи українським військовим або постраждалим дітям. Долучайте до кіберініціатив. Деякі з них розроблені у формі гри. Навіть зйомка відео в ТікТок – вже великий внесок. Або пост у соцмережах. Дія завжди ефективніша в боротьбі з тривожністю за бездіяльність.
Розробіть плани про безпеку
Як поводитися під час повітряної тривоги? А під час артилерійського обстрілу? Що таке зелений коридор і як правильно ним користуватися? Що таке речі першої необхідності? Що робити, якщо загубилися? Пояснюйте все це дітям. І будуйте плани поведінки в ризикових ситуаціях. Діти – це маленькі дорослі. Залишати їх непоінформованими – погана ідея.
Збудуйте машину часу
Запропонуйте своїм учням або власним дітям збудувати або уявити машину часу. Ця машина здатна перенести вас у різні історичні епохи. Щойно опинитеся там, проаналізуйте разом із дітьми, з якими труднощами стикалися люди під час війни. Спробуйте порівняти ваше становище зі становищем та умовами, в яких жили люди в ті часи.
Станьте друзями по листуванню
Думаєте, друзі по листуванню – давня традиція, що віджила себе? За таких екстремальних умов, як сьогодні, дружбу в листуванні можна відродити. Запропонуйте учням обмінюватися електронними листами, повідомленнями чи короткими відео з дітьми, що перебувають зараз в інших містах, бомбосховищах чи тимчасових притулках. Ви та ваші діти можете стати вдячними слухачами та підтримкою для інших дітей.
Зверніться по психологічну допомогу
Якщо ваша дитина отримала сильну психоемоційну травму через те, що стала свідком бойових дій, і ви бачите різке порушення в її поведінці – зверніться по допомогу.
Вірте в силу своїх дітей
Пам’ятаєте про 11-річного хлопчика, який самостійно перетнув кордон? Ваші діти значно сильніші, ніж ви про них думаєте. Незалежно від ситуацій, з якими вони зіткнуться, вони обов’язково повернуться до нормального життя і будуть жити далі. Вірте в них. Вірте в те, що вони впораються.
І головне – показуйте власний приклад Золоте правило, що виховати можна лише своєю поведінкою на війні, як ніколи актуальне. Будьте людяними та шукайте опору всередині, гуртуйтеся і допомагайте одне одному. «Дорослий» дорослий у цій ситуації — найкраща опора для дитини.