Автоматизація звуку – один з етапів корекції неправильної звуковимови. Проводиться після постановки звуку. Правильна вимова звуку закріплюється в складах, словах, фразах, самостійному мовленні шляхом частого повторення і застосування спеціальних вправ.
Аграмматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.
Алалія – відсутність чи недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Розрізняють моторні і сенсорні алалії.
Амімія – відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах і паралічах.
Артикуляція – діяльність мовних органів, зв’язана з промовлянням звуків мови та різних їх комплексів, що складають склади, слова.
Артикуляційна гімнастика – підготовчі вправи, метою яких є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.
Аутизм – замкнутість, відстороненність від реального світу, занурення у світ власних внутрішніх переживань.
Афазія – повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.
Афонія – повна відсутність голосу.
Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.
Гаммацизм – недолік вимови звуків г, гў.
Дисграфія – порушення процесу письма.
Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженній інервації мовного апарату.
Дислексія – порушення процесу читання.
Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.
Заікання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів мовного апарату.
Каппацизм – недолік вимови звуків к, кў.
Контамінація – помилкове відтворення слів, що полягає в об’єднанні в одне слово складів, що відносяться до різних слів.
Корекція – педагогічний та лікувальний вплив, спрямований на подолання вад у розвитку дитини.
Логопедія – наука про порушення мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального навчання і виховання.
Ламбдацизм – неправильна вимова звуків л, лў.
Мутизм – припинення мовного спілкування з оточуючими внаслідок психічної травми.
Недорозвинення мовлення – якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.
Парафазія – порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків чи слів в усному і письмовому мовленні (заміна звуків, заміна слів близькими за звучанням або за змістом).
Розпад мовлення – втрата вже сформованих мовних навичок і комунікативних умінь внаслідок локальних уражень мозку.
Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.
Ротацизм – неправильна вимова звуків р, рў.
Сигматизм – неправильна вимови свистячих і шиплячих звуків.
Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.
Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ) – порушення процесів формування вимовної сторони мовлення в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем.
Эхолалія – автоматичне повторення слів слідом за їхнім відтворенням.
Словник логопедичних термінів
