Локдаун завершився – і знову в школах загострилася давня проблема – примус до обов’язкового носіння шкільної форми. Служба освітнього омбудсмена підготувала роз’яснення щодо того, як на законодавчому рівні врегульоване питання обов’язкової шкільної форми та чому заборона учневі відвідувати заняття через відсутність обов’язкової шкільної формиєпорушенням права учня на освіту та проявом булінгу й дискримінації.
Служба освітнього омбудсмена отримує звернення від здобувачів освіти та їхніх батьків про те, що педагоги чи адміністрація закладу освіти примушують учнів носити обов’язкову шкільну форму (ще й відповідного фасону і кольору).
Варто відразу внести ясність щодо термінів, які ми будемо надалі використовувати. Досить часто в дискусіях із цього приводу виникає плутанина, оскільки учасники дискусії не відрізняють «шкільний одяг (одяг для школи)» від «обов’язкової шкільної форми». А це принципово.
Одяг для школи – це вільний вибір дитини та / або її батьків. Єдиними вимогами до такого одягу є охайність, зручність, відповідність сезону. Все. Жодні вимоги щодо стилю, кольору чи інших атрибутів шкільного одягу неприпустимі та незаконні.
Обов’язкова шкільна форма – це принципово інше. Це однострій (уніформа), однаковий для всіх (хлопців та дівчат відповідно) зразок одягу. Найсуттєвіше те, що за «недотримання форми одягу» можуть бути застосовані санкції, покарання. Наприклад, за те, що дитина приходить в одязі «не того кольору» або «не того фасону» починається цькування, погрози та приниження з боку адміністрації закладу та вчителів: учня чи ученицю публічно сварять, психологічно тиснуть і навіть не допускають до занять.
Відразу можна припустити, що коментатори цього тексту дорікнуть, що шкільна форма – то не найскладніша проблема в нашій освіті. З цим можна було б погодитися, якби не те, що обов’язкова шкільна форма дуже часто стає приводом для булінгу, дискримінації, знущань та принижень. А це вже дуже небезпечно, оскільки обов’язкова шкільна форма не лише позбавляє дитину права на індивідуальність та самовираження, але й санкції за її «недотримання» завдають дитині серйозних моральних травм, які можуть залишитися на все життя. Тому ця тема є вкрай важливою.
Обов’язкова шкільна форма: законодавче нормування
У 2019 році президент України скасував Указ № 417/96 від 12 червня 1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти».
Цей указ втратив чинність 23 червня 2019 року. Саме цей документ встановлював обов’язковість шкільної форми для учнів закладів загальної середньої освіти, а також постановляв, що Кабмін має вибрати і затвердити зразки шкільної форми. Указ скасовано, а отже, шкільна форма в закладах освіти більше не обов’язкова.
Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти» від 22 серпня 1996 року розроблена на виконання скасованого Указу, який наразі втратив чинність, вона також не є чинною.
До речі, цікавий момент: ця постанова, головною метою якої насправді була підтримка вітчизняного виробника у важкі 90-ті, містила норму, що шкільна форма має виготовлятися ВИКЛЮЧНО із тканин вітчизняного виробництва. Тобто, якщо для пошиття шкільної форми хтось використовував імпортні тканини, він грубо порушував вказану постанову Кабміну.
Стаття 8 Конвенції ООН про права дитини чітко зазначає, що держави-учасниці Конвенції зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, не допускаючи протизаконного втручання. А якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.
Статут школи не може бути вище за Конституцію та закони
Деякі керівники закладів освіти й досі переконані, що обов’язкова шкільна форма в їхньому закладі має бути, бо, нібито, «виховує в учнях дисциплінованість, охайність та дозволяє дітям із малозабезпечених сімей почуватися рівними з іншими дітьми». Тому в статутах деяких закладів освіти внесена норма щодо обов’язкового носіння шкільної форми та/або розроблене окреме положення про обов’язкову шкільну форму.
Причому в цих документах нерідко посилаються на законодавство, яке вже втратило свою чинність, тобто Указ 1996 року.
Наведемо цитати зі статутів шкіл та положень про обов’язкову шкільну форму:
- «учні зобов’язані носити шкільну форму, визначену згідно чинного законодавства»;
- «строгий стиль одягу створює в школі ділову атмосферу, необхідну для занять»;
- «форма дисциплінує учня, мотивує навчальну діяльність»;
- «форма введена з метою дотримання єдиних санітарно-гігієнічних вимог»;
- «про випадки явки учня без шкільної форми, батьки мають бути повідомлені класним керівником протягом навчального дня»;
- «за порушення даного Положення/Статуту школи на учнів та їх батьків накладається дисциплінарна відповідальність».
Необхідно зазначити, що ані статут, ані положення про шкільну форму не мають вищої сили, ніж закон. Жодним нормативним документом не передбачено обов’язкове носіння шкільної форми. Тому ця вимога, наведена у статутах, є незаконною. А положення про обов’язкову шкільну форму є незаконним документом, який не має юридичної сили.
Підсумки пошуку Google «Положення про шкільну форму» неприємно вражають кількістю цих незаконних документів, розміщених на сайтах шкіл.
А деякі школи навіть розмістили на сайті посилання на магазини шкільної форми у своєму місті, що може бути підставою для проведення перевірки щодо наявності конфлікту інтересів з боку керівництва, яке відверто просуває комерційні інтереси певних виробників на офіційному ресурсі закладу освіти.
Тому звертаюся до керівників закладів освіти: приберіть застарілі норми та документи із сайтів шкіл.
Заборона відвідувати учневі заняття через відсутність обов’язкової шкільної форми – це порушення права учня на освіту
Школи, у яких введено правило носіння обов’язкової шкільної форми, застосовують «дисциплінарну відповідальність» або «заходи адміністративного впливу», приміром, у вигляді зауважень та бесід з учнем, повідомлення батьків учня листом чи телефонним дзвінком.
А якщо, цитую один з таких незаконних документів: «порушення з боку учня щодо шкільної форми повторюються раз у раз, адміністрація змушена відсторонити його від уроків, щоб невиконання Правил для учнів не служило прикладом для інших. А відповідальність за пропуски занять, засвоєння навчального матеріалу, а також життя й здоров’я дитини в цьому випадку несуть батьки».
Досить часто учня або ученицю, які «посміли» прийти до школи не в однострої, який подобається директору, відсторонюють від уроків. Зайве пояснювати, що це є грубим порушенням одного із найголовніших (після права на життя та здоров’я) прав учнів – права на освіту.
Хочу зауважити, що якщо учня відсторонили від уроків «через обов’язкову шкільну форму», то відповідальність за життя і здоров’я учня на цей час несе та людина, яка здійснила цю незаконну дію.
Якщо такі випадки трапляються у вашій школі, необхідно подавати скарги щодо порушення прав дітей на освіту.
Булінг та дискримінація як результат вимог щодо обов’язкової шкільної форми
Коли на дитину, особливо в підлітковому віці, починають тиснути, вимагаючи носити обов’язкову шкільну форму, позбавляючи індивідуальності, публічно сварять або відсторонюють від занять – такі дії вчителя чи адміністрації закладу є виразним та очевидним булінгом щодо учня.
Будь-які систематичні вимоги носити обов’язково шкільну форму по своїй суті вже є психологічним булінгом щодо дитини. На жаль, педагоги, аби ці вимоги виконувалися, нерідко використовують вкрай негуманні методи, що впливають на психіку дитини і принижують її.
Приміром, в одному зі звернень до нас учениця розповідала, що в їхньому закладі педагогічна рада школи самостійно прийняла рішення про те, щоб залишити обов’язкову шкільну форму, не враховуючи думку ані здобувачів освіти, ані їхніх батьків. А для того, щоб вимоги носити обов’язкову шкільну форму виконувалися, щоранку в холі чергові вчителі суворо перевіряли в учнів наявність усіх елементів форми, і навіть якщо якогось її елементу не вистачало – писали зауваження у щоденник або публічно сварили. Іноді генеральні перевірки влаштовувала сама директорка під час уроків. За словами заявниці, директорка ходила по кабінетах, вимагала від «порушників» підвестися та публічно їх принижувала.
В іншому зверненні директор психологічно тиснув на дитину через те, що в неї були не встановленого зразка брюки до обов’язкової шкільної форми (зверніть увагу, що в цьому випадку принциповим став навіть стиль брюк від шкільної форми!). І коли батько наводив аргументом скасування Указу про обов’язковість шкільної форми, директор навіть не хотів про це слухати, посилався на вимогу про форму у шкільному статуті й казав, щоб батьки забирали документи, якщо їх щось не влаштовує.
Оскільки йдеться про індивідуальність дитини та повагу до її людської гідності, не допускаючи протизаконного втручання, яке зазначено у Конвенції ООН, необхідно ще раз звернути увагу всіх учасників освітнього процесу та наголосити: шкільний статут не є основним документом, тому його зміст має відповідати нормативно-правовим документам, що мають вищу юридичну силу, насамперед Конституції України, міжнародним документам та законам України. Жоден нормативний документ не встановлює, що шкільна форма в закладах загальної середньої освіти є обов’язковою.
Тому внутрішні документи закладу освіти комунальної форми власності не можуть встановлювати вимоги носити шкільну форму, а лише рекомендації без жодних санкцій чи загрози санкцій за їхнє невиконання. Посилаючись на ці аргументи, ми надіслали керівнику закладу освіти вимогу припинити будь-які утиски та тиск на здобувачів освіти і їхніх батьків у цьому закладі. Також звернулися із листом до відповідного Управління освіти, у якому просили посприяти приведенню до відповідності чинному законодавству статуту закладу освіти. На жаль, керівник закладу й надалі твердо переконаний, що (цитую його лист-відповідь): «рішення зберегти форму як елементу навчально-виховного процесу є законним, демократичним і таким, що відповідає волі більшості учасників освітнього процесу – учнів, їх батьків, педагогічних працівників».
Керівник закладу в цьому випадку перевищує свої повноваження та отримав вимогу освітнього омбудсмена привести внутрішні документи закладу освіти у відповідність до чинної нормативної бази. У разі невиконання цієї вимоги керівник отримає попередження про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до статті 188-55 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» – «Невиконання законних вимог освітнього омбудсмена».
Численні «Положення про шкільну форму», які розміщені на сайтах багатьох закладів освіти, містять відверто гендерно дискримінаційні вимоги. Наприклад, від дівчат вимагають носити лише спідницю, забороняючи брюки або джинси, інколи забороняють носити й довгу спідницю або вимагають носити піджак лише з емблемою школи.
Тому в разі булінгу та дискримінації через незаконні вимоги обов’язкової шкільної форми необхідно подавати звернення та скарги.
Обов’язкова шкільна форма та санітарно-гігієнічні вимоги
Санітарно-гігієнічні вимоги до обов’язкової шкільної форми визначені Державними санітарними нормами та правилами «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги».
Відповідно до цих вимог, обов’язкову шкільну форму дозволяється виробляти із застосуванням змішаних тканин (із вмістом натурального волокна не менше 50%) – для дітей молодших і середніх класів, штучних волокон – для дітей старших класів; блузки і сорочки для дітей молодших і середніх класів дозволяється виготовляти з використанням натуральних тканин, для дітей старших класів – штучних тканин. Обов’язкова шкільна форма повинна мати покрій, який не буде обмежувати вільні рухи та забезпечить тепловий комфорт організму відповідно до сезону року. Забороняється використання відходів текстильного і швейного виробництва для виготовлення дитячих виробів.
Кожен з нас, мабуть, неодноразово спостерігав дітей у шкільній формі у спекотну погоду, і помічав, наскільки їм спекотно та незручно. Оскільки піджаки зроблені з синтетичної або напівсинтетичної тканини.
Водночас взимку в такій формі холодно. Для того щоб дитина не мерзла, під форму одягають теплі светри. Естетичність, комфорт і безпечність такого одягу для дитини викликає великі сумніви.
Контролю за якістю обов’язкової шкільної форми, вмістом тканини, з якої вона виготовлена, практично не існує. Особливо це стосується шкільної форми, придбаної на ринку, а шкільна форма, яка продається у спеціалізованих магазинах, є досить дорогою для багатьох родин.
Хочу зауважити, що зазвичай батьки купують один комплект шкільної форми, прати який зазвичай можливо лише один раз на тиждень, що точно не робить її більш зручною та охайною.
Обов’язкова шкільна форма і матеріальний стан родини
Вимагаючи носити шкільну форму, заклади освіти зобов’язують батьків таку форму купувати, незаконно втручаючись у приватне життя родини.
Деякі школи намагаються створити ілюзію елітності через носіння обов’язкової шкільної форми учнями, не звертаючи увагу на незаконність своїх дій та незважаючи на матеріальний стан родини. Деякі заклади освіти стають «партнерами» із власниками магазинів та ательє, що шиють і продають шкільну форму. І керівники закладів зумисно встановлюють ті чи інші стилі обов’язкової шкільної форми та її кольори, наявність емблеми, аби цю обов’язкову шкільну форму можна було знайти лише в конкретному, «потрібному» магазині. Деякі школи влаштовують ярмарки шкільної форми прямо у приміщенні закладу за певну «винагороду». Це все є порушенням доброчесності у закладі освіти та має бути усунено.
Під час локдауну багато громадян нашої країни зіштовхнулися з певними фінансовими труднощами і не можуть придбати обов’язкову шкільну форму для дітей потрібного кольору, форми тощо, і тому учні та батьки піддаються булінгу.
Тому усе вищеперелічене та заходи, які здійснюють педагоги стосовно учнів без обов’язкової форми, мають дискримінаційний характер.
Зрозуміло, що успішність та поведінка учня залежить далеко не від того, носить він обов’язкову шкільну форму, чи ні, а насамперед від виховання та особистого ставлення до самого себе. А в дружньому класі діти із малозабезпечених сімей будуть почуватися комфортно, незалежно від зовнішнього вигляду, тому що головне – не одяг, а атмосфера, у якій дитина здобуває освіту.
Кожен учень має право на самовираження, на власне ставлення до життя та висловлення власної думки. Це вираження проявляється, зокрема, і через одяг. Тому ніхто не може забороняти дитині і її батькам самостійно й вільно обирати одяг для навчання, його форму, колір та стиль. Звичайно, потрібно усвідомлювати та враховувати, що одяг має бути пристойним, охайним, зручним, відповідати сезону та обережно, без тиску виховувати в дитини розуміння, що не весь одяг можна носити до школи.
Заклад освіти спільно з батьками та учнями може виробити певні правила щодо одягу для школи. Коли учні залучені до вироблення обґрунтованих правил та вимог – це покращує їхнє дотримання.
За матеріалами Офісу освітнього омбудсмена.