Як діяти засновникам або керівникам закладів освіти у випадку невиконання педагогічними, науково-педагогічними, науковими та іншими працівниками, які були переведені на дистанційну форму роботи, своїх функціональних обов’язків? Державна служба якості освіти підготувала роз’яснення щодо цього питання.
У зв’язку з військовою агресією рф проти України, вторгненням її збройних сил, а також окупацією частини території України, організація здобуття освіти в очній формі, залежно від конкретної ситуації в кожному населеному пункті, несе доволі високі ризики для життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
Для забезпечення виконання державних гарантій щодо максимального сприяння створенню безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу у формі найбільш безпечній для життя і здоров’я людей в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України, засновниками та керівниками закладів освіти вживаються всі можливі заходи для організації навчання учасників освітнього процесу за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти).
З цією метою, а також з урахуванням специфіки виконання педагогічними, науково-педагогічними, науковими та іншими працівниками роботи і наявної можливості здійснення її віддалено за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, останніх переведено на дистанційну форму роботи (про особливості організації та переведення педагогічних працівників на дистанційну форму роботи наведено в листі Державної служби якості освіти від 18. 03. 2022).
Водночас тимчасова зміна здобувачами освіти, працівниками закладів, установ освіти, наукових установ місця свого проживання (перебування) з метою збереження власного життя та життя членів своїх родин створює певні перешкоди для засновників та керівників закладів освіти в частині створення належних умов функціонування інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема забезпечення працівників закладу освіти необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації тощо.
Непоодинокими є випадки несумлінного ставлення педагогічних працівників, які були переведені на дистанційну форму роботи, до виконання ними власних функціональних обов’язків. За таких умов чинне законодавство України дозволяє засновникам та керівникам закладів освіти вжити ряд заходів, серед яких, зокрема, видати наказ про оформлення простою для конкретного працівника.
Оформлення простою
Відповідно до частини першої статті 34 Кодексу законів про працю України (КЗпП), простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. За відповідних обставин оформлення простою засновником або керівником закладу освіти можливе:
- з вини засновника / керівника закладу освіти – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов (у разі переведення працівника на дистанційну форму роботи роботодавець зобов’язаний забезпечити працівника необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації тощо, а також здійснити оплату витрати, пов’язаних з цим (ч. 8 ст. 60-2 КЗпП);
- з вини педагогічного працівника – зупинення роботи, викликане протиправною, винною поведінкою працівника, яка має склад дисциплінарного проступку (невиконання працівником своїх функціональних обов’язків).
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану», яким внесено зміни, зокрема до Закону України «Про освіту», відповідна класифікація підстав простою була необхідною, адже відповідно до частини першої статті 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), а відповідно до частини четвертої цієї ж статті час простою з вини працівника не оплачується.
20 березня 2022 року набрала чинності стаття 57-1 Закону України «Про освіту», згідно з ч. 1 якої, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду, серед іншого гарантується збереження середнього заробітку.
Тож навіть унаслідок зупинення роботи в закладі освіти, пов’язаного з невиконанням працівником, переведеним на дистанційну форму роботи, своїх функціональних обов’язків, засновник або керівник закладу освіти зобов’язаний забезпечити виконання державних гарантій, визначених частиною першою статті 57-1 Закону України «Про освіту», й виплатити середній заробіток такому працівникові, а отже, оформлення простою як засобу забезпечення (стимулювання) до виконання функціональних обов’язків є недоречним.
Важливо пам’ятати, що оформлення простою, як з вини засновника або керівника закладу освіти, так і з вини педагогічного працівника, є можливим лише у разі наявності об’єктивних причин неможливості організувати роботу у закладі освіти за дистанційною формою.
Надання відпустки
Окрім простою, засновник або керівник закладу освіти може надати педагогічному, науково-педагогічному, науковому та іншому працівникові, який переведений на дистанційну форму роботи і не виконує чи позбавлений можливості виконувати свої функціональні обов’язки:
- оплачувані відпустки (щорічні, соціальні);
- відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку;
- відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про відпустки», за сімейними обставинами та з інших причин педагогічному працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Водночас слід врахувати, що 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», положеннями якого визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, відповідно до частини третьої статті 12 згаданого закону, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
Отож, протягом періоду дії воєнного стану та за умови отримання відповідного звернення від педагогічного працівника засновник або керівник закладу освіти має право надавати такому працівнику відпустку без збереження заробітної плати строком понад 15 календарних днів.
Засновникам або керівникам закладів освіти слід пам’ятати, що, відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту», працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду, серед іншого гарантується збереження місця роботи.
З огляду на це звільнення в період введеного Указом Президента України воєнного стану педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників, які були переведені на дистанційну форму роботи та не виконують або позбавлені можливості виконувати свої функціональні обов’язки, порушуватиме державні гарантії, встановлені частиною першою статті 57-1 Закону України «Про освіту».
Утім, положення чинного законодавства України не забороняють засновникам або керівникам закладів освіти вживати заходів щодо фіксації відповідних фактів невиконання такими працівниками своїх функціональних обов’язків та отримання пояснень щодо поважності причин цього.
Надана інформація не є нормативно-правовим актом, має лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм.
За матеріалами Державної служби якості освіти.